Day of the Dragon від Richard A. Knaak – це друга частина Warcraft Archive, після The Last Guardian, якого я прочитала понад рік назад, і перша книжка в серії Варкрафт автора трилогії The War of Ancients (тільки не плутайте з ДОТА, трилогія таки книжкова). Я не пам’ятаю, чи я писала відгук на “Останнього Хранителя” (який мені досі подобається найбільше з усіх прочитаних Варкрафт-книжок і який належить перу іншого письменника), але “Війна Древніх” свого часу надихнула мене на багато малюнків і вірш, а замальовки ескізів по ній я маю й досі.
“Whispers in the Wind”, фан-арт Tyrande Whisperwind, під впливом “Війни Древніх” і пісні “Shadow of the Moon” від Blackmore’s Night
У пана Річарда є талант описувати сцени яскраво. Він, мабуть, найбільше з варкрафтових письменників приділяє увагу не стільки персонажам і їхнім думкам, скільки подіям і довкіллю з його різнобарвністю та різноманітністю істот, які населяють Азерот. Мабуть, тому малювати мені хочеться найбільше саме після його книжок із серії, настільки сильний там образовий ефект. Читач справді в Азероті, там справді маги, ельфи, дракони тощо. І хоча персонажі всі мають свій логічний, довершений і відмінний від решти характер, сам світ грає головну роль, а не ті, хто його населяє. Тепер можна переходити до спойлерів.
Про сюжет
Головні герої саме цієї частини Азероту вже знайомі мені маг Ронін (Rhonin) з міста магів Даларану та його покровитель Красус (Krasus), який насправді дракон Коріалстраз (Korialstrasz), принц-консорт лідера червоних драконів, королеви всіх драконів Алекстрази (Alexstrastrasza, ці -asz/a – це традиційне закінчення імен червоних драконів). З ними я вже була знайома раніше з трилогії, бо я читаю книжки по порядку подій світу, а не порядку написання. Там вони подорожували в часі, як бувалі компаньйони. На початку Дня Дракона вони ще навіть не знайомі. Але мені було достатньо й початку, бо Коріалстраз – поки що мій улюблений чоловічий персонаж з усіх, про кого я читала.
“Young Dragon”, фан-арт Korialstrasz. У комплекті є ще вірш, а, окрім вищезазначеної трилогії, вплив пісні Мельницы “Дракон”
Ліричний відступ про гру
Для всіх, хто узагалі не в курсі: весь сюжет цього величезного світу гри Варкрафт почався з того, що лідери орків уклали пакт з демонами в обмін на силу. Демони (вони ж демони) “приручили” орків і натравили їх на світ Азерот (Azeroth), де до цього відносно тихо жили собі люди, ельфи, тролі, гноми, дворфи та таурени. Цікавим є той факт, що Варкрафт – це перша гра, де люди програли, і на деякий час орки рулили. В Азероту своя дуже цікава і дуже складна історія, але про це, коли я писатиму відгук на Warcraft Chronicles. Релевантним до цієї частини лору є те, що після оновлення світу слугами Титанів вони наділили частиною сили лідерів прото-драконів, які допомогли їм справитись з іншим величезним драконом, що загрожував поглинути все живе. Чорний дракон Нелтаріон (Neltharion) отримав силу земних надр і всього підземного, синій дракон Малигос (Malygos) став панувати над силою магії, бронзовний дракон Ноздорму (Nozdormu) отримав силу самого часу, зелений дракон Ісера (Ysera) силу снів і чогось, що в Азероті є аналогом астралу – Смарагдового Сну (Emerald Dream), ну а червоний дракон Алекстраза стала повелителькою самого життя і всього живого, і була проголошена королевою драконів. Разом вони стали п’ятьма Аспектами Азерота. І так, це все важливо знати для сюжету.
10 000 років назад лідери нічних ельфів Kaldorei прикликали до світу демонів, сподіваючись на силу, як орки тисячоліття після них. Нелтаріон переконав решту Аспектів скинутись по частині їхньої сили в артефакт для боротьби за Азерот. Аспекти погодились, скинулись, і так виникла Dragon Soul, або пізніше Demon Soul. От тільки вони були не в курсі, що в себе під землею Нелтаріон тисячоліттями був змушений слухати Старих Богів (The Old Gods) і зійшов з розуму. В його планах тепер було всіх вбити, а тому своєю силою він в артефакт не скидався. З першого разу вбити всіх не вдалося через події, про які йдеться у Війні Древніх, а тому Нелтаріон, тепер уже Десвінг (Deathwing) заліг на дно на кілька тисяч років. Аспекти, у свою чергу, зберегли лише частково свої сили, але тепер артефакт мав ними над усіма ними. Тоді їм трохи пощастило, що сам артефакт кудись “загубився”.
Знову про сюжет
Минуло 10 000 років, орки, як вищезазначено, збудували портал і напали на Азерот. Місцеві гуманоїди були в такому шоці, що програли. Минуло ще кілька років, гуманоїди опритомніли і дали оркам відпір. Орки трохи опечалились, назад вертатись нема куди, бо на своєму світі вони вже все знищили та все з’їли, а тут купа злих ельфів, людей і дворфів. Прибрали б їх усіх гарно й чисто, але десь вони таки накопали Демонську Душу і навіть розкусили, що нею можна полонити драконів. Щоб намарно не тратити такий талант, вони одразу замахнулись на Алекстразу, а разом з нею прихопили двох її консортів і кладки яєць. Наймолодший консорт, він ж Коріалстраз, у той час бавився в мага Красуса в Даларані та при процесі присутній не був. На радостях орки почали розводити драконів. Молодих драконят тренували як бойовий транспорт, а коли вони починали розуміти, що і як, убивали. Алекстраза скрипіла зубами, але неслась, бо в перший же день при ній розбили одне з захоплених яєць, а для Аспекта життя це було найгірше покарання з можливих. А тому вона неслась і мріяла, що колись хоч хтось з її дітей зможе вирватись. Коріалстраза вважали давно загинувшим.
Але принц-консорт тим часом будував плани. Він прихопив під своє крило мага Роніна, майже відстороненого від магії владою Даларана під назвою Кірін Тор за провал місії, спорядив для нього ельфійського рейджера Вірісу Віндраннер (Vereesa Windrunner) і відправив визволяти Алекстразу. Звісно, Красус аж ніяк не думав, що в Роніна вдасться звільники Алекстразу, але він дуже сподівався, що його протеже виграє час і посіє паніку. Час був витрачений на дослідження новоспеченого дворянина Престора (Daval Prestor), і який же був сюприз, що це сам Десвінг повернувся після зализування ран. Десь між книжками його скинули знову, і тому дракон вирішив на цей раз просто причарувати всіх правителів, прибрати Альянс до своїх рук і потім уже всіх знищити. В паніці Коріалстраз почав бігати між іншими Аспектами та бити на спалах. Аспекти переважно подивились на нього, як на ідіота, Ноздорму навіть мало не розбив його на пісок, всі дружно похитали головами та викинули його зі своїх царин. Коротше, без своїх сил у повному обсязі за 10К років вони перетворились на драконів-пенсіонерів. Тільки Ісера проявила хоч якусь цікавість і пообіцяла подумати.
Далі йде купа дуже деталізованих подій, в які я не буду влізати, лише напишу, що майже всі вижили, Алекстразу звільнили, Демонську Душу зруйнував Ронін, Аспекти отримали свою повну силу і погнали Десвінга далеко за горизонт, а Ронін і ельфійський рейнджер в майбутньому одружаться (про що в книжці не сказано, але раптом вам цікаво). У кого алергія на хепі-енди, додам, що війна з орками все ще триває, а Десвінг повернеться років так за 10, коли запустять ВоВ: Катаклізм (але там ми його вже ніби вбили назавжди, хоча в нього залишився син, тому who knows. Сини у ВоВ зазвичай роблять щось ідіотичне. Як от стають королями неживих. Або продаються демонам. Або планують збудувати армію для боротьби з демонами, але щось пішло не так, і гравцям потім розгрібати).
І нарешті висновок
У цілому, книжка нічим не гірша за трилогію, навіть якась доросліша. Колись я написала, що Війна Древніх пішла б мені набагато краще, якби мені було років 16. Про День Дракона такого сказати я не можу. Це ніби і казка з драконами, магією, ельфами тощо, але якась дуже доросла казка. Стиль написання досить складний, багато образів і вражень, які не так просто осягнути. Тому я можу сказати, що саме День Дракона можна читати у будь-якому віці. Окрема ремарка про Ноздорму, мій №2 у рейтингу драконів. У Війні Древніх він був дуже особливим персонажем. Без своїх сил, він перетворився на буркотливого дідуся. Я знаю, що цей образ був першим, але я дуже рада, що Річард Кнаак знайшов, як перетворити його на того персонажа, який став каноном і для гри. Узагалі, з усіх Аспектів незмінною залишилась лише Алекстраза, а всі інші пройшли досить великі трансформації характеру. І якщо вам деколи захочеться відволіктись від реальності та потрапити у пригоди, таке читання як раз для таких випадків.
Moon Song 