№1

Я дуже давно не заводила нові блоги, і тому я дуже погано пам’ятаю, що саме потрібно писати в першому пості. Мій останній перший пост був у майже толкієністському проекті, де я знала майже всіх, за ким туди прийшла, а тому питань представитись не виникало. У будь-якому разі, ласкаво прошу до мого нового блогу. Я – це поки що лише Moontessa, хоча, можливо, колись під цим нікнеймом стоятимуть й інші імена. Я навчаюсь, подорожую, читаю книжки, дивлюся фільми, граю в ігри, малюю, готую, періодично влізаю в рукоділля усіх категорій, частіше в (псевдо)філософські роздуми, бачу щоночі сни, обожнюю солодощі та сніг. Коротше, мені є що записувати 🙂  Я веду блоги для спогадів, тому тут буде переважно те, що я побачила/прочитала/створила/послухала/відвідала тощо, дещо рідше моя дуже важлива думка, ще рідше сни, які варто записувати. Я пишу блоги для себе, але сподіваюсь, що хоча б щось тут ви знайдете приємним чи корисним. Я також люблю подискутувати та з вдячністю ставлюся до конструктивної критики. І я завжди за свободу висловлення у ввічливій формі. І якщо ви це все прочитали, то дозвольте повторитися: ласкаво прошу до мого нового блогу 🙂

А ще, за картинку заголовку дякую Владиславові Бурбела 🙂

Advertisements
Оприлюднено в різне | Залишити коментар

2018

Останній день року, можливо, – досить безвідповідальна дата, щоб підбивати підсумки, але “так склалося”, що час на це з’явився нині. Продовжуючи традицію, подаю все досить стисло та за давно обраною схемою для легкості розуміння, а також окремі коментарі внизу.

Подія року – переселення. Технічно, воно не зовсім завершене, але воно є
Настрій року – забіганий
Країна року – Фінляндія
Місто року – знову не знаю. Мабуть, Гельсінкі
Колір року – синій
Людина року – мій рейд-лідер
Подорож року – Suomenlinna
Напій року – кава зі згущеним молоком
Смак року – сосиски. Конвертація смаків у Фінляндії
Транспорт року – літак
Пісня року – I Stand Alone від Two Steps from Hell 
Фільм року – Богемська рапсодія
Книга року – “Багряні ночі” з фестивалю “Брама”
Приємність року – останній семестр!
Спиртний напій року – червоне вино
Ритм життя року – якось перепадами
Моменти: переїзд, пошуки, завершення, знову переїзд
Здобуток року – регулярність походів на спорт. Для мене це велике досягнення
Розчарування року – стан науки про ігри
Почуття року – я трохи тупцюю на місці, але це необхідно. Водночас, цей рік, мабуть, має більше роз’їздів, ніж попередні
Враження від року – рік дуже мінливих настроїв. Я ніби щось роблю, але це “щось” дуже довготривале, тому результатів видно мало. Але роблю
Втрати року – знову ж, на щастя, без великих втрат
Девіз року – “давай, ворушись”

У цілому, якщо у 2017 я думала, що у 2018 “все звершиться”, то у 2018 багато, насправді, не звершилося. Сподіваюся, звершиться у 2019. Все, на що я сподівалась у 2018, займає більше часу, ніж мені здавалося. Що ж, тут особливо немає на що нарікати, але так є.

Навчання

Почну з “наболілого”. Я сподівалася, що до 2019 вже закінчу універ. Але моя дипломна робота виявилася набагато важчою для виконання, ніж я думала. По-перше, навіть у п’яти людей узяти інтерв’ю – це набагато більше роботи, ніж можна уявити. Більшість моїх намагань раптом обривали після кількох тижнів домовлянь, тому з цим біда. Тепер я лише надіюся, що “після свят” люди трохи оживуть, і я зможу добити цю частину. 

По-друге, коли я придумувала собі тему, я і не підозрювала, яка біда в наукових дослідженнях стосовно цифрових ігор. У мене маса часу та зусиль іде на те, щоб знайти такі, здавалося б, очевидні речі, як визначення ігор, класифікацій, якихось науково визнаних характеристик тощо. Один момент я так і не змогла підтвердити, тому довелося його формулювати самій, і я навіть не знаю, що в результаті цього вийде. Вся ця епопея – один з рідкісних випадків, коли я справді хотіла б відкинути свою любов до мистецтва та якісно виконаних досліджень, а написати хоч якось, отримати трійку та забути. Але ноуп, я так не вмію. Тому страждаю далі. 

Переїзд

У 2018 я опинилась у цікавій ситуації. Я остаточно виїхала з Австрії, там уже немає моїх речей. Але де-юро я ще живу там. 2019 піде на закріплення статусу проживання у Фінляндії. Насправді, це – пошуки роботи і знову дев’ять кіл пекла бюрократії, але хоча б на вигляд ці кола пекла трохи симпатичніші за австрійські. Я стільки подорожувала між своїми “вдома” цього року, що в мене на цю тему частково поїхав дах. І, чесно, я просто хочу десь уже закріпитися, бо навіть називати будь-яке місце мого ніби проживання “вдома” вже туго повертається язик.

Подорожі та культура

Цей рік якось минув без нових подорожей, на жаль. Невеличкою була подорож до фортеці біля Гельсінкі – Suomenlinna. Але ні нових міст, ні нових країн. В основному, через те, що цей рік був присвячений вирішенню побутових питань і міграцій. Наступний, насправді, обіцяє не набагато більше, але принаймні вже в січні буде Мілан, у якому я раніше не була. Робоча поїздка, але все ж. 

Якісь особливі книжки-фільми чомусь теж не запам’яталися. Ще я халявила та не записувала все це у блог, через що тепер узагалі мало пам’ятаю з прочитаного-побаченого (його, чесно, більше, ніж тут). Приємною стала збірка “Багряні ночі”. Ця антологія – твори переможців конкурсу-фестивалю з оповідань у жанрі фентезі, яку я купила, щоб нарешті ознайомитися з українським фентезі. Поки що дочитую, але ж тих 80%, що я вже прочитала – відверто не сподобалися мені лише твори переможця, а всі решта дуже й дуже потішили. Рекомендую всім. 

Геополітичне

Війна триває, і я стаю все песимістичніша з цього приводу, як видно в попередньому пості. Але є й певні позитивні моменти.

Я вважаю томос одним з наших найбільших досягнень. Я не є ревно релігійною людиною, та ігнорувати це на політичному рівні просто смішно. Окрім цього, як і очікувалось, голова УГКЦ висловив побажання об’єднатися з новою церквою, так що, можливо, за кілька років я вже буду не греко-католичка, а православна. Ще б перейшли на новоюліанський календар, і моїй радості не було б меж. 

А так, 2018 був непоганий рік. Я виробила кілька хороших звичок, як регулярні заняття спортом і досить правильне харчування. Я заклала підвалини для хороших проектів, як Ігровимір. Я почала вчити нову мову. Я також маю план життя на найближчий час, що для мене не те, щоб важливо (бо стратегічний план у мене є завжди), але багато-чого полегшує. Я провела досить успішні переговори, які потенційно можуть багато-чого для мене змінити. Розв’язка буде у 2019, але я позитивно налаштована. І у мене є шанс привнести щось своє у Моме – ще один проект, де я залучена. 

Я справді вдячна всім людям, завдяки яким у мене тепер є вибір і можливості. І хоча зараз багато невпевненості та незрозумілості, я рада, що можу працювати над тим, над чим хочу. Сподіваюся, закладений мною курс буде вдалим. Є такі моменти, коли треба закрити очі на все та зробити стрибок віри. Зараз просто такий момент.  

Оприлюднено в підсумки | 2s коментарів

Остання битва за Україну

Пролог

Я рідко, дуже рідко пишу тут щось політичне з двох причин: 1) я не є експерткою в питанні, не володію повною (чи навіть достатньою) інформацією, а тому не вважаю вартим уваги своє велике ІМО; 2) я не хочу розповсюджувати неперевірену інфу, а для багатьох висловлена кимось глибоколічна мисля чомусь стає фактором беззаперечного впливу й істини в останній інстанції. Я не хочу відповідати за чиюсь порушену психіку, коротше.

Але час зараз такий, що не розбиратися у політиці навіть на якомусь примітивному рівні не просто неправильно, а й не можливо при наявності хоч якоїсь сірої речовини. Є моменти і є речі, про які мовчати вже не вдається. А зараз як раз такий момент. Тому, я пишу застереження, що все, написане далі – моя власна, дуже суб’єктивна та аматорська думка. Але я хочу залишити це тут. І тут дуже, дуже багато літер. Для короткого варіанту, див. картинку в кінці.

Читати далі

Оприлюднено в суб'єктив | 5s коментарів

Братья Карамазовы

Після відносно тривалого періоду читання фантастики потягнуло мене на класику. При чому на російську. А російська класика, у моєму випадку – це або Лермонтов, або Достоєвський. Лермонтова я теж відносно недавно читала (“Герой нашего времени”), але чомусь ділитися враженнями не захотілося. Це було якось так, як і у випадку “Animal Farm” Оруелла. А от “Братьями” поділитися хочеться. Читати далі

Оприлюднено в книжки, Uncategorized | 2s коментарів

Bohemian Rhapsody

Уже традиційно, відзначала свій ДН походом до кіно. Цього разу це була “Богемна рапсодія”. На неї я збиралася з моменту виходу, але ось тільки зараз вдалося дійти. Далі – враження, думки, спойлери, коротше, ви в курсі 🙂

BOHEMIAN RHAPSODY

Читати далі

Оприлюднено в суб'єктив, фільми | Залишити коментар

Fantastic Beasts: Crimes of Grindelwald

Як і всі ті, хто виросли з любов’ю до Гаррі Поттера, я – прихильниця продовження життя світу серії у нових фільмах. Перші “Фантастичні звірі” мені дуже сподобались, і хоча я забула дуже багато із сюжету, на продовження пішла з великим ентузіазмом. Як завжди, ловіть відгуки та спойлери.

landscape-1510842200-fantastic-beasts-first-look-image-1

Читати далі

Оприлюднено в фільми | 4s коментарів

Сашко Положинський у Відні

Давненько я тут не писала. Частково, бо диплом він такий, а частково тому, що писала для Ігровиміру (до речі, заходьте, у нас там цікаво та писатиму я там частіше :D). Але сьогодня трапилася хороша нагода – зустріч з лідером гурту “Тартак” Сашком Положинським. Читати далі

Оприлюднено в підсумки, різне, суб'єктив | Залишити коментар

Спортзала, коли не любиш спорт

Пост присвячується всім тим, хто, як і я, не є фанатами спорту, але все ж хоче ним займатися через ряд причин. Я тут не закликатиму до вічного руху, не пропагуватиму здоровий спосіб життя та навіть не даватиму поради для досягнення найефективніших результатів. Ні, суть у цьому пості – поділитись досвідом людини, яка хоч і вважає походи в тренажерну залу нудними та може знайти 100500 ідей “більш ефективного” проведення часу, сяк-так дійшла до того, щоб регулярно відвідувати тренажерку 3 рази на тиждень понад два місяці. Класичні мотиваційні прийоми на мене діяли туго, тому я пишу цей пост з надією, що, можливо, хтось щось для себе знайде корисне.

Читати далі

Оприлюднено в різне, суб'єктив | 2s коментарів